21 листопада - День Гідності та Свободи. Владна система змогла «зістарити» революцію на кілька днів, зробивши офіційно державним святом та її початком 21 число. Проте у нас є дві річниці двох різних Майданів.

1 грудня 2013 року в Україні розпочалася справжня Революція, яку називають по різному, хтось - Революцією Гідності, а інші - Національною революцією. У цей день українською молоддю були захоплені КМДА, Будинок Профспілок та Жовтневий палац. У перший день зими між ними утворилась територія, визволена від януковичівського режиму – така собі революційна республіка Майдан. В той пам’ятний день націоналісти завдяки ланцюгам і бульдозеру спробували занести революцію в Адміністрацію Президента. Тільки після цього дня революція дійсно стала революцією. Тільки після цього у вирі боротьби проти реакції й агресії дійсно розпочала відроджуватись новітня українська Нація.

Чому? Відповідь проста – влада хотіла забути про те, що в дні початку революції її представників серед творців нової історії не було. КМДА захоплювали не ті люди, які сьогодні сидять в її кабінетах. Ланцюгами у браму Банкової стукав не той, хто нині сидить в цьому приміщенні. Про реальних учасників Першогрудневого повстання, що й породило Зимову революцію, влада хотіла би, щоб всі швидше забули.

Зиму 2013/2014 з історії не стерти, тому її намагаються трохи «розмити». Хтось захотів, щоб в національній свідомісті лідирувала думка про те, що революцію почали ті, хто реально її лише гальмував. Адже в листопаді на вулиці вийшли здебільшого ті, хто всю зиму шукав «провокаторів» на Майдані.
Ми маємо пам’ятати події, котрі змінили нашу країну на «до» та «після», і точно не «розмивати» дати.

21 листопада 2013 року на вулиці української столиці вийшли ті, хто хотів, щоб режим Януковича став маріонеткою Брюсселя, а не Москви.

1 грудня 2013 року на Майдані з’явилися ті, хто виграв для України революцію і захистив її під час подальшої війни.

Історію можна змінювати двома способами. Перший – коли ти влучним кидком коктейля Молотова підпалюєш старий режим, а другий – коли ти не менш влучним розчерком пера виправляєш події, що вже відбулися.