"Я - вільний,
Я - духу свого капітан,
Господар своєї я долі".

Орест загинув, як воїн - у бою. Згорів у полум'ї війни за те, чому був вірний до останнього подиху: за свою Ідею. Без жалю, страху і сподівань "на краще", з якими щурі тікали із тонулого корабля. Такі, як він, кров'ю і кістками закладають фундамент нації, якій ще належить постати.

Орест навчив нас покладатись на власні сили, довіряти собі і побратимам, не покладати кулаків і повсякчас мати відвагу йти наперекір долі й занепалому світу. Він навчив нас двіжу.

Сьогодні вже сьома річниця з дня його загибелі. А у вухах досі дзвенить його щирий сміх, безмежна віра і запальні слова.

Традиційно відвідали місце поховання Ореста. Завжди в серці, завжди серед нас.

Присутній!