Останній бій Генерала


З 1944 року НКГБ УРСР розгорнув широкомасштабний оперативний захід "Берлога", спрямований на пошук членів Проводу ОУН і особисто Р.Шухевича, на якого з 31 жовтня 1945 р. заводиться розшукова справа "Вовк".
 
Відповідні завдання пізніше поклали на створене у січні 1947 р. Управління 2-Н МГБ УРСР, 1-й відділ якого вів розшук лідерів українського підпілля. В цілому по Україні не менш 700-800 оперативних працівників одночасно брали участь у пошуках командарма УПА.
 
Підпілля докладало неабияких зусиль, щоб забезпечити конспірацію командарма. К.Ратич, співробітник СБ, став свого роду персональним конструктором бункерів для Шухевича. В березні 1950 року радянським спецслужбам вдалося обманом вивідати в Дарії Гусяк на псевдо "Нуся" інформацію про місце знаходження провідника.

генерал
 
Миттєво був розроблений "План чекістсько-військової операції з захоплення або ліквідації "Вовка". Цей документ передбачав:
 
а) зібрати всі наявні у м. Львові оперативні резерви 62 СД (стрілецької дивізії) МГБ, штабу Українського прикордонного округу і Управління міліції м. Львова.
 
б) зняти по тривозі військові сили, що беруть участь в операції на стику адміністративних кордонів Глинянського, Перемишлянського і Бібрковського районів Львівської області, у кількості 600 осіб і зосередити на 5 годину 5 березня ц.р. у дворі УМГБ Львівської області.
 
в) операцію провести методом блокування села Білогорща, прилеглих до нього хуторів, західної околиці селища Левандівка і лісного масиву.
 
Для керівництва операцією створили оперативний штаб, до якого увійшли заступник міністра держбезпеки УРСР генерал-майор В.Дроздов, генерал-лейтенант П. Судоплатов, начальник ВВ МГБ Українського округу генерал-майор Фадеєв і начальник УМГБ Львівської області полковник Майструк. Зранку 5 березня 8-а рота 10-го стрілецького полку 62-ї дивізії ВВ під командуванням капітана Шльоми Пікмана блокувала не один, а кілька будинків, в яких ймовірно міг бути Шухевич. Раптом з будинку Наталі Хробак вискочив її син Данило. Група під орудою Пікмана затримала і піддала його допиту. Підліток вказав у центрі села на будинок своєї сестри Ганни Конюшек, домашня прибиральниця якої була схожа на Галину Дідик. Близько восьмої години група солдатів і відповідальних працівників Управління 2-Н та УМГБ на чолі з В.Фокіним та І.Шорубалкою підійшли до цього будинку. Хвилин за десять двері відчинила жінка, яка назвала себе Стефанією Кулик, але була впізнана як Дідик. У будинку розпочався обшук, обшукали і саму Дідик, вилучивши пістолет, однак вона встигла прийняти отруту.
 
Шухевич зрозумів, що за ним прийшли і розпочав свій останній бій.
 
Радянські документи вказують: "Під час обшуку із-за дерев'яної перегородки на площадці сходів були здійснені постріли. У цей час по східцях піднімались начальник відділення Управління 2-Н МГБ УРСР майор Ревенко і заступник начальника УМГБ Львівської області полковник Фокін. У стрілянині, що виникла, тов. Ревенка на майданчику сходів було вбито. Під час стрілянини з укриття вискочив бандит з пістолетом і гранатою в руці і кинувся вниз по східцях, де наскочив на полковника Фокіна, який сходив вниз. У цей час сержант Поліщук, який стояв у дворі, підбіг і автоматною чергою вбив бандита". Однак ця інформація навряд відповідала дійсності.
 
Юрій Шухевич згадував, як слідчий Гузеєв, привів його до гаражу Львівського обласного управління МГБ, де він побачив тіло свого батька: "Батько лежав на соломі у вишитій сорочці, на правій стороні обличчя було видно слід кулі, а під груддю було три рани, на голові поруч із кульовим отвором обпалене волосся. "Значить, застрелився", - подумав я".
 
На конспіративній квартирі Шухевича виявили чимало цінних документів, зокрема, секретну інструкцію "Оса-1", вказівки для учасників оунівського підпілля, які легалізувалися, інструкцію про організацію інформаційної служби у містах "Ігумен", записки Шухевича; вилучили 17 тис. карбованців, а також парашути однієї з кур'єрських груп з Заходу.
 
Місцезнаходження поховання Шухевича досі не встановлено. Безперечно, що тіло Романа Шухевича було знищено, а не поховано. На це опосередковано вказує те, що останки лідерів підпілля намагалися ретельно знищити.
 
Це відбувалось в такий спосіб: згідно із акту знищення тіла члена Проводу ОУН Романа Кравчука ("Петра", вбитого у грудні 1951 р.) з оперативної справи "Бегемот", після завершення процедури встановлення особи загиблого, його останки з дотриманням суворої конспірації вивезли на машині з дровами та запасом бензину за 300 км у віддалений лісовий масив Житомирщини. Після ретельної кремації прах зібрали, подрібнили, розвіяли, місце камуфлювали під стоянку туристів. Як свідчать документи оперативної справи "Шакал" на члена Проводу ОУН Петра Федуна ("Полтаву", що загинув у грудні 1951 р.), головного пропагандиста підпілля було поховано у трьохметровій ямі з негашеним вапном на території "об'єкту № 39" УМВС у Львові разом з іншими підпільниками, що також унеможливлює посмертну ідентифікацію останків.
 
Вічна слава та честь тобі, Командире!

Переглядів: 921 Четвер, 05 березня 2020 20:57


+38(098)913-79-52
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.